По заповідях Сухомлинського Давно садочок наш живе. Великий педагог, мов низкою, З’єднав все мудре, все нове, Що вихованню слугуватиме. І для майбутніх вчителів: Любов до роду, і до матері, І до природи він велів В основу взяти. Ми – взяли. Бо хочем, щоб завжди – І в зрілості – Всі люди добрими були. Ми розмовляємо з природою, І вірим – все у ній живе. Нас квіточка своєю вродою І деревце до лісу зве. А там ялиночка усміхнена Щодня чекає дітлахів, Щоб ароматом хвої дихали І щоб почули спів птахів. Своїм ми лісом зачаровані, Він для дітей казковий сад. І нам природою дарована Ця неповторная краса. В. Дворецька | 
